Минали десятиліття, але історія про дідусеву справу не просто жила – дбайливо передавалася від батька до сина. Щоб через багато років, вже на перетині XX і XXI сторіччя отримати новий імпульс.
В один із сімейних вечорів Олександр Лукацький (онук Бориса Овсійовича) із уже дорослим сином переглядав старі ледве вцілілі фото. За суворим дідусевим силуетом – виробничі лінії артілі.
А згодом – несподівана знахідка у родинних архівах – той самий записник із пожовклими від часу рецептами печива. Перевірені роками, людьми, промисловими тонкощами, і у кожному – жива пристрасть до своєї справи. Це був знак до продовження початої кондитерської історії, яким просто неможливо було нехтувати.